Трохи рефлексії

За останній місяць я зуміла встрягнути аж у два масові срачі, де мене проклинали, писали в приват інсти та фейсбуку гидоту, натравлювали агресивних коментаторів/-ок, які навіть не вникали в те, що я насправді написала, а просто зі старту обкладали прутнями. Знецінювали мене як письменницю, не прочитавши буквально нічого з мого письменницького доробку — а просто тому, що моя позиція щодо того чи іншого їм не заходила. Переходили на особистості, нишпорили по моїй сторінці, намагалися образити мою сім'ю.

І це було справді стресово. Надто відкрито і емоційно з мого боку. Надто надривно. Бо я не закривала коментарі, не чистила нічого, не видаляла, майже нікого не заблокувала (буквально двох, які лізли в приват без мила) — БО НАМАГАЛАСЯ ДОСТУКАТИСЯ до людей, якось з ними говорити (іноді їхньою ж мовою прутнів). А дарма.

Щоб ви розуміли рівень стресу: в мене припинилася лактація. А буквально не могла ні їсти, ні спати. Так, там не лише це, а ще наклалися конфлікти з рідними і тотальна втома, але ці шакалячі експреси просто поставили жирну крапку для мого діагнозу "тривожний розлад". Папірець про це навіть є.

Тож що я виснувала з того всього? Ні, не тримати свої позиції при собі, в жодному разі. А просто нещадно блокувати всіх підряд, хто заходить в коменти з хуїв. Більше такого обсягу гівна у мене під постами не буде, демократія себе не виправдала — надто важко потім витягувати себе з чорних ям.

Пишу це все для себе, аби не забувала, яких нервів коштували спроби порозумітися з кінченими людьми. Будь ласка, Юль, тепер жодних спроб, в тебе є куди витрачати свій ресурс. Відтепер тільки дискусії без переходу на особистості і з елементарною повагою, з нормальними аргументами і в спокійному тоні.

---

...прийміть для себе, що ми йобнуті, неадекватні, можемо послати матом на рівному місці. І ні, ми не будемо стримуватися, шукати порозуміння, підбирати слова. У нас нема на це ресурсу. Ми злі, незручні, з нами складно і, цілком можливо, ми такими будемо вже назавжди. Це не був наш вибір. Вибору в нас не було.
(с) Майя Тульчинська

---

А це трохи доброго: купила 👆картину пензля мисткині на псевдонім Анґа Зелена, вона ж Анна Трохименко. Обожнюю і її тексти, і полотна.