Ще один божевільний день

День вдома. Теоретично — продуктивний. Практично — ну, по-різному.

Зранку сіла за статтю. Я вже майже святкувала — здати в п'ятницю, нарешті закрити цю тему, видихнути. Почала перечитувати і... ніт. Десь на середині логіка безнадійно загубилась, в практиці ЄСПЛ повна плутанина, і як мінімум п'ять сторінок треба переписувати з нуля. А строки ж…

Собакси, до речі, нічого цього не знали і знати не хотіли. Їм треба було погодувати, вигуляти, почухати за вухом і взагалі приділити увагу. Робота роботою, а розпорядок дня ніхто не скасовував. Сімнадцять хвостів — це сімнадцять нагадувань про те, що світ не обертається навколо ЄСПЛ 😄

Десь о третій зрозуміла, що далі за статтею так не піде, і пішла в сад. Виместила настрій на хмелі — так й і треба і о нефіг! Руки знов в червоних плямах від алергії, але вчора нарешті купила фенистіл — мажу, йду воювати далі, мажу знов. Шкіра у мене не для сільського життя – будь який контакт закінчується алергічною реакцією. Мабуть тому я і не люблю все це. Та й просто не люблю, не моє.

В якийсь момент зрозуміла що руками всіх бурʼянів не здолати і дістала акумуляторну косу. Маленька, легенька — з моєю спиною іншу просто не втримаю, та й цю ледве тримаю. Я про таке кажу «девочкова». Але насправді як я натискала рослин, то й «обійти» їх можна лише ось такою манюнею. З косою процес пішов значно швидше. Частину просто скосила і залишила лежати — буде мульча. Потім кину зверху агроволокно і справа з кінцем. Хоч маленький клаптик, але розгребла. Для мого сьогоднішнього настрою — саме те.

Між садом і статтею трохи прибралась в будинку. Зовсім трохи, але краще ніж нічого — а то собакси живуть за принципом "навіщо порядок якщо завтра все одно буде як було" 😄 А якщо серйозно, то почав їх трохи обмежувати. Прибрала приміщення і закрила. Ну точніше закрила, прибрала і не відкриваю. Досвід вже показав, що от скільки простору їм даш – стільки буде перетворено на хаос.

І нарешті попрала! Це взагалі окрема перемога. Поки йшли дощі — нічого не сохло, все накопичувалось і дивилось на мене з докором. Сьогодні сонце, вітерець — самий час. Тепер на мотузці все це полощеться і я відчуваю себе людиною яка тримає ситуацію під контролем. Ну хоч у чомусь 😂 Те, що знімаю, прям таке ніби його попрасували: гаряче і запах приємний. Соооонечко 🤗

Повернулась до статті ввечері. П'ять сторінок самі себе не перепишуть, на жаль. Сиджу, переписую, собакси сплять навколо. Мишель сьогодні відносно спокійна — її точка поки не заважає мирному існуванню, і на тому дякую. Але зараз буду завʼязувати, піду дивитися якийсь мувік з останнього допису @andrea.boji

Завтра знов вдома, але вже з дистанційними парами. Треба ще придумати щось до ранкової кави, бо їхати кудись лінь, а без якогось кулінарного стимулу вранці якось не те.

Якось воно буде 😄