Про все

Привіт, друзі!

Аж не віриться, що я таке пишу, але сьогодні майже цілий день падав дощ (хоча тут точніше буде вжити "моросів"). Після посушливого травня червень поки що видається доволі дощовим. Було прохолодно, дощик накрапав майже безперервно. Не можу сказати, що він був сильним, але сильного дощу зараз і не потрібно. Для зволоження ґрунту такий спокійний, тривалий дощ — саме те.

Схоже, сьогодні земля вже достатньо напилася води. Надвечір природа це ніби зрозуміла: дощ припинився, небо трохи прояснилося, навіть сонце ненадовго виглянуло. Щоправда, ненадовго. Перед самими сутінками небо знову затягнули темні хмари, і десь неподалік, судячи з усього, знову падав дощ.

Я ж скористався тим, що опади тимчасово припинилися, а трава залишилася мокрою, і вирішив трохи покосити звичайною косою. Після дощів трава попадала в різні сторони і майже перекрила стежку до батьків. Тож я підкосив вузьку смугу від городу до стежки, щоб можна було без проблем пройти після дощу й не промокнути по пояс (цього року по коліна, бо через засуху трава високою не виросла).

Загалом це, мабуть, і все, що сьогодні варте особливої уваги.

Хіба що ще одна річ. Ніяк не можу позбутися застуди або якоїсь вірусної хвороби. Вона майже нічим не проявляється, окрім того, що в грудях постійно накопичується мокротиння. Воно тисне, дряпає зсередини й особливо дошкуляє вночі. Саме тоді починається кашель, і я довго не можу заснути. Коли вдається добре відкашлятися, одразу стає набагато легше.

Вибачте за такі подробиці, але всі, хто має дітей або сам стикався з подібним, знають, що найкраще — коли організм починає це все відкашлювати. У мене, схоже, слизова теж досі подразнена, тому ця історія ніяк не хоче завершуватися.

Допис вийшов трохи фрагментований і сумбурний, але згадав ще кілька речей, які сьогодні зачепили.

Знову падає біткоїн. Разом із ним просідає й Steem, хоча куди там вже далі. А щодо "бітка", я вже навіть перестав особливо перейматися такими коливаннями. Падає — то падає. Як то кажуть, прапор йому в руки.

А ще вночі знову був масований обстріл України. В нас було тихо, але постраждали Київ, Дніпро та ще кілька міст. На жаль, є загиблі. Це вкотре показує, що ворог продовжує бити по мирних людях і житлових будинках.

Ми бачимо, як наші військові дедалі сильніше тиснуть на їхню логістику та військову інфраструктуру, і, схоже, саме тому вони щоразу відповідають ударами по цивільних. Але жодні ракети не безкінечні, а їхня економіка теж не залізна. Ракети дорогі, навіть дрони коштують чимало. Тож нехай витрачають свої ресурси.

На жаль, від цього не легше тим, хто втратив близьких або житло. Такого ми їм ніколи не пробачимо.

Але вірю, що нам потрібно ще трохи вистояти.

А зараз я йду спати. Якщо, звісно, мій кашель дозволить.

На добраніч.