Літо

Добрий вечір! Червень — це ранок року. Він ще не обпалює спекою, як липень, і не сумує за осінню, як серпень. Він свіжий, зелений, повний надій і планів. Місяць, який пахне скошеною травою, першими полуницями і затишними вечорами, що ніяк не хочуть закінчуватися. Це час найдовших сонячних днів у році, коли хочеться зупинити мить і просто дихати на повні груди.

Це час, коли хочеться носити легкий одяг, пити прохолодні напої і просто спостерігати, як розквітає світ навколо. Червень дарує нам особливу розкіш — нікуди не поспішати після заходу сонця, слухати цвіркунів і ловити перші теплі промені зранку.
Нехай ваш червень буде наповнений світлом — внутрішнім і зовнішнім. Ловіть кожну сонячну хвилину і створюйте власні теплі спогади.

Зелені свята — час, коли природа, пам’ять і давні традиції перепліталися воєдино Зелені свята були не лише християнською Трійцею, а й особливим переходом від весни до літа — часом надії на врожай, вшанування предків і сили живої природи.

Цікаві факти:

Напередодні, у клечану суботу, українці прикрашали оселі та господарські будівлі зеленими гілками — клечанням.

До хати несли клен, липу, вербу, дуб чи горіх, а долівку встеляли запашними травами — любистком, м’ятою, осокою та татарським зіллям. Вірили, що зелень приносить добробут, захист

Та Зелені свята були не лише про зелень і красу. Це був і час пам’яті.

Як після Великодня, люди провідували могили рідних, обсипали їх клечаним зіллям, служили панахиди та влаштовували спільні поминальні трапези. Так живі підтримували зв’язок із тими, хто відійшов у засвіти.

А молодь у ці дні збиралася на співи, танці та обрядові забави.

На Лівобережжі водили «тополю», а на Поліссі — «тройцький куст», де роль зеленої істоти виконувала дівчина, що приносила селу добрі побажання.

До зустрічі!