Код пам’яті
Добрий ранок! 2026 рік в Україні офіційно проголошений Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
40 років аварії на ЧАЕС. 40 років пам’яті… У переддень трагічної дати ми згадуємо про людей, що своїм здоров`ям та життям захистили нас.
Лариса Рукавець. Рукавець Анатолій Іванович - чорнобилець, ветеран військової служби, інвалід І групи, помер у 2007 році, віддавши життя в ім’я порятунку людей від чорнобильського лиха.
Значна частина творчості Лариси Рукавець присвячена ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. Пані Лариса - дипломант ХІ та ХІІ міжнародного фестивалю пісні «Чорнобильські мотиви», дипломант ХІ та ХІІ поетичного конкурсу «Зірка полину» Ми не маємо права забувати про людей, що спасли людство від “мирного” атому.
Ситуація зараз ЧАЕС залишається напруженою через постійні атаки на енергосистему України:
у січні 2026 року ЧАЕС тимчасово втрачала зовнішнє живлення через російські удари по інфраструктурі.
у лютому 2026 року російський дрон пошкодив зовнішню частину захисного укриття (Арки).
попри пошкодження, радіаційний фон на станції та в місті Славутич наразі залишається в межах контрольованих норм.
Чорнобильська зона продовжує трансформуватися у «унікальний природний резерват»:
дослідники фіксують повернення рідкісних видів. Цієї весни спостерігали раннє пробудження єнотоподібних собак та активну міграцію лелек, що свідчить про зміну клімату, яка впливає навіть на закриту зону.
вона дедалі більше сприймається не як «мертва земля», а як жива лабораторія для вивчення того, як екосистема адаптується до радіації та відсутності людини.
зона відчуження залишається об'єктом підвищеної небезпеки через близькість до кордону та ризики повторних провокацій. Нацгвардія у 2026 році додатково посилила охорону периметра.
через замінування територій гасіння лісових пожеж у зоні залишається вкрай складним та небезпечним завданням для ДСНС.
Пам'ять про ліквідаторів 1986 року сьогодні є нашим головним аргументом у спілкуванні з МАГАТЕ та світовою спільнотою щодо безпеки Запорізької АЕС. Ми кажемо: «Ми знаємо ціну помилки, бо наші батьки платили за неї життями».
Пам'ять про ліквідаторів — це не лише про квіти біля пам'ятників 26 квітня чи 14 грудня. Сьогодні, у 2026 році, коли Україна знову стоїть перед викликами ядерного тероризму, ця пам'ять трансформується з «архівної» у «живу та дієву».
Чорнобиль сьогодні — це нагадування про те, що ядерна безпека є крихкою, а «мирний атом» вимагає постійної пильності, особливо в умовах сучасної війни.
Для Кривого Рогу ця пам'ять особлива, адже тисячі криворіжців — працівників заводів, шахтарів та медиків — були серед перших, хто відправився на ЧАЕС. Місця вшанування у Кривому Розі залишаються живими центрами громади, де проводяться не лише офіційні заходи, а й зустрічі родин ліквідаторів. Вони зупинили невидимого ворога, щоб ми могли жити сьогодні. Це борг, який неможливо виплатити повністю, але який ми зобов'язані пам'ятати.