Чтиво закрили(
 |
Нещодавно теж пробігла краєм вуха новина, що онлайн платформу, де було багато різної літератури українською мовою - закрили. Причини не відомі, точніше, в деталі ще ніхто не вдавався і "дііп ресьорч".
Сайт був не простий, а мав на борту і спірачені твори українських письменників і не тільки їх.
Ось і постає велике глобальне етичне питання, до якого можна навісити сучані реалії й побачити, що то була палиця із двома кінцями.
Звичайно автори хотять отримувати прибутки від продажів книг. І всякі там правові аспекти. З іншого боку у нас дуже важливі часи, коли мова набуває важливого значення як ніколи, а матеріалів для черпання й збагачення не так то й багато. І це на фоні того, що рівень безробіття, за даними InfoSapiens, https://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/ https://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/
близько 15%, а десь 22% коли доводиться економити на їжі. Тобто великий відсоток за межею низькодоходності. То це взагалі постає більш екзистенційне питання, а як тоді підтримати й зберегти українську мову. Тобто щоб можна було собі дозволити літературу всьому населенню. Яке за відсутності одного, матиме лише одну альтернативу у вигляді москалячого контенту. Якого було й буде значно більше.
Ще постає одне важливе питання, адже там не тільки книги поза законоа, а й цілком корисні матеріали. Наприклад навчальні підручники, чи ще щось. Бо мені там зустрічались про землеробство ще із 50-х років, і толкові речі пишуть. Ще "Дітям про гриби", десь 70-х років, українською видано. Цілком вичерпно й корисно. Хіба ілюстрації слабенькі, та можна в інтернеті пошукати фото. І навіть "Антисуржик" 1994 року видання, що важливо покращення чистоти мови.
Оскільки законодавчо такий ресурс просто не може прибрати частину не ліквідної літератури, бо цеж порушення по суті. То маю надію, що бібліотеку почистять і зроблять шось доступне із легальними матеріалами.
__
О і цікаве про права на книги (із декількох питань ШІ).
Що людина коли платить за електронну копію тексту, то це лише за право його читати, але ніяк не може володити ним як власним екземпляром, чого не скажеш про паперву книгу, яку можна подарувати , передати й просто мати.
Це все вірно, але автор теж хоче їсти)
Автор хоче їсти, але автора теж можуть з'їсти ті хтот хотять їсти))
Все буває. Але я, скажимо, не готова дарувати за три копійчини те, на що я витратила кілька місяців часу і сил, це не кажучи вже про роки навчання. У нас нема культури цінування інтелектуальної праці, тому ми так і живемо
Це зрозуміла річ для України. Видавничий ринок не має того попиту як в інших країнах. Бо шо сказать, у нас немає культури достатніх доходів. Вчора чи позавчора, казали в новинах, що понад 30% нівень надзвичайно не достатньої доходності громадян. Це близько 9млн. осіб.
Проте, значно краще буде, якщо в такий час, буде доступ до літератури українською, бо якб будуть москалячі продукит підбирать, то добра із того малувато буде для нації. З іншого боку, наприклад Стівен Кінг, хоч і не доотримає, але й нічого не помітить, як скількись українців почитає його книги українською))
Мабуть тут культуру треба рухать трошки в такому напрямку, щоб разом із свистнутими творами, добрі флібуст'єри додавали ще й донатні сервіси письменників і письменниць, а ті в свою чергу реєстрували такі сторінки в подібних сервісах. Той же Букнет, донателло й багато іншого))
А щодо власного досвіду, якщо це якісь фахові знання, то можна й курси продавать, наче для цього не треба видавать нічого, а платформ огого скільки для цього)))
Я чудово знаю цю систему, бо авторським правом займаюся з 2001 і створювала законодавство у цій сфері. Все, що я можу сказати, що наш народ настільки звик до халяви, що йому неможливо пояснити, що крадіжка є крадіжка, що в магазині, що результатів інтелектуальнї праці. Хоча за це й передбачена кримінальна відповідальність, до речі, ст. 176 КК. Тож у мене, як у людини, яка сама створює інтелектуальний продукт і багато разів супроводжувала наших митців, інша думка. Хто дійсно хоче прочитати - купить. Ви ж не просите видати вам безкоштовне авто заради популяризації вітчизняного автопрому.
Хороші були часи, можна було зайти в будь який компьютерний клуб і записать на диски купу фільмів))
Самооствіт. Слово до молоді. 1934 рік
Мова про онлайн перегляд одиничних екземлярів, там карманна відповідальність. Бо люблять люди володіючі знанням законів відразу погрожувать))) Це за умови, що це вже хтось поклав, і попри свою шкідницьку діяльність для гаманця та ітелектуальної і так далі, дає достуа людям до української, або літератури українською.))))
Як далеко можна заїхать на одній книзі? Скільки вона бере палива на сто кілометрів? Яку культурну цінність має автомобіль українського автопрому і шо на ньому можна прочитать? Соціальний транспорт це книга? Знак питання це морський коник чи половинка серця ? )))
P.S. Це написано спеціально. Спеціально для чого, ще треба розібрать))
0.00 SBD,
0.00 STEEM,
0.07 SP
А ніхто нікому не погрожує. Просто лізти в чужій гаманець якось негарно.
Це вже для себе пришу шоб не хотілось потім
Лізти в гаманець то інша площина віповідальності, бо то зазіхання на те що там лежить, як відносно придуманих людьми законів та і на іншому плані енергій та Світобудова. А упущена та недоотримана вигода, то зовсім інше, хоча наче й не так далеко. Суть в тому, що як перше так і друге, не зовсім можна охопити вимірами.