~ Пригоди одного носа ~

Глибоко вдихаю — і ось вам розповідь... Як гадаєте, про що?

Про нескінченний біг. Це історія про ніс, який тече... біжить і не хоче зупинитися.

А я — той самий володар цього «скарбу».

Мама каже: витри носа. Я витираю, але це ж як наздоганяти вітер.

Ось і в школі навіть моя улюблена вчителька поглядає на мене, ніби я перебільшую. Та ні, це він дуже старанний. Коли всі пишуть контрольну, я веду іншу боротьбу — з серветками. І я не перебільшую.

Навіть коли я їм... тільки й встигаю подумати: «Ти на секунду зупинись!» Ні — серйозно! — не зупиняється.

Мені його трохи шкода, адже він «такий чутливий» і на холод, і на пил, і на все на світі. Не поганий, а занадто старанний.

І тільки сон його потихеньку заспокоює та зупиняє.

Я все ж гадаю, що в якийсь момент він зупиниться, почне нове щасливе життя.

А поки що моє життя — це марафон, де я біжу поруч зі своїм носом. А може, це просто погода в Англії?

Ну, ми побігли. До нових зустрічей.

Ця історія написана для Української майстерні українців у Британії. Приєднуйтесь до ТГ каналу t.me/ukr_lit_uk