Важкий день

Добрий вечір! Думала цей день не закінчуеться . Як я вчора писала в дописі, що в моему районі загинув хлопчик 9 років. І мама цього хлопчика в фейсбуке написала с приводу того що поховання відбудеться вівторок по обіді. Тим часом я думала ідти мені чи ні, телефонувала моя кума питала чи буду я ідти. Я вагалась. Все таки вирішили піти, як не як ми зростали всі в одному дворі. Товарищували як були малими.

Зробила всі справи на роботі але прийшлось відпроситись раніше. Зустрілись с кумою та пішли . Нда що хочу сказати видовище явно не для мізків . Стільки людей , зі школи прийшли вчителі, однокласники. Сусіди. Людей було багато. Погано що в такий легкий час об'єднує людей таке горе. Еслі би ви чули ті крики матері, батька, бабушки , дідуся. До сих пір в ушах ті вислови , крики та відчай.

Хотіла більше написать але у мене ні бажання, ні настрою не має. Остаток вечора провела в мовчані, та роздумах про те що сталось. А під вечір вспливати картинки почали . Та і згадала я моему сину в тому році стало зле в магазині, і він втратив свідомість. Та я чуть дуба не дала. Все життя перед очима пробігла в один міг. А тут втратити дитину. Час не вилікує , людина с часом звикає до цієї болі. Яка триває все життя.

До зустрічі!