День як день
Сьогодні я зрозуміла одну просту річ: бойлер — це стимул до творчості.
Поки він гріється, я ось допис пишу. А так би може і не стала 😁
Зранку я писала статтю. Прям чудово пішло. Обожнюю цей стан, коли думки ідуть, слова складаються, і ти взагалі не помічаєш як пройшло дві години — це, мабуть, найкраще що є в академічній роботі. Рідкісне, але є. Сьогодні якраз було таке. Я навіть встигла порадіти, перш ніж треба було йти проводити пари.
А от таке я вже не люблю, бо потім творчий процес може вже і не продовжитися.
Але що робити. Ми ж науково-перагогічні працівники, а не наукові. Дві пари — онлайн. Добре, хоч онлайн. Я взагалі думаю, що десь у паралельному всесвіті існує версія мене, яка ніколи не виходить з дому, бо все відбувається в екрані. Пари в екрані. Лекції в екрані. Студенти в екрані. Іноді здається, що і я сама вже десь у тому екрані, і тільки собаки нагадують що ні, тут є фізична реальність, і вона хоче їсти.
Після пар думала повернутись до статті. Це була гарна ідея в теорії. На практиці — мозок пішов на технічну перерву без попередження. Мабуть тиск, бо відчуття таке знайоме — ніби хтось потихеньку прикрутив гучність у голові і все стало трішки далі ніж зазвичай. Ну добре, буває. Не вперше. Тим більше, що і подруга скаржилася, що її рубить. Коротше- заснула.
Ближче до вечора прочитала ще дві лекції. Теж онлайн, заочка. Якось прочитала, навіть, здається, непогано — це взагалі дивно як іноді на автопілоті виходить краще ніж коли намагаєшся. Мозок вимкнений, а рот іде. Академічний досвід, нічого не скажеш.
Тепер ось чекаю бойлер. У мене є газова колонка, але вона здохла. А на нову поки грошей нема. І відкласти цю головомийку неможна, бо завтра треба в Київ — значить зранку вставати, значить треба нормально виглядати, значить треба помити голову. Без варіантів.
Собаки свій день провели продуктивно — їли і спали. Потім спали і їли. Час від часу прокидалися, щоб переконатись, що нічого цікавого не відбувається. Переконався — знову заснув. Правильне рішення, чесно кажучи. Якби у мене був такий самий розпорядок, я б почувалась значно краще.
Іноді я дивлюсь на них і думаю: ось це і є мудрість.
Все, пішла перевіряти бойлер.
